Медійна ініціатива за права людини
Справа Торнадо
Из людей с оружием нужно сформировать новую милицию, новую прокуратуру. Например, к нам пришел парень — теперь он командир батальона Шахтерск. Отличный парень. Не быдло, не жлоб, не производит впечатление донецкого человека. Однако семь судимостей за плечами. Знаете, за что? Там окно ментам разбил, там порезал шины. А почему? Заколебали, все время лезли в его бизнес. У него копанки. А я бы его назначил главой районной администрации. И поверьте, там был бы порядок. Не надо этого бояться. Мало найти там этих людей. Надо уметь им довериться. Надо дать им возможность кормиться в своем доме, тогда они не станут там гадить.
Геннадій КОРБАН, на той час заступник глави Дніпропетровської ОДА, в інтерв'ю виданню "Новое время" від 7 липня 2014 року
Местные жители говорили адвокатам во время опроса: у нас мужики начали меньше бухать, потому что знали, что может приехать "Торнадо", настукает по башке.
Володимир ЯКІМОВ, адвокат торнадівців в інтерв'ю МІПЛ влітку 2016 року.
"... Бой продолжается!
Мы ТОРНАДО на пути Истины и Правды!"
Руслан ОНІЩЕНКО, фрагмент допису із його ФБ-сторінки 31 січня 2017 року.
Пікові моменти суспільної уваги до справи Торнадо припали спершу на арешт бійців, які відразу заявили про політико-економічний мотив їх переслідування, а в подальшому на спекотний серпень 2016 року, коли на заклик колишнього командира батальйону Національної гвардії "Донбас", а нині народного депутата Семена Семенченка (він же - Костянтин Гришин) біля Оболонського райсуду Києва кілька тижнів поспіль тривали акції протесту, які вилилися в тому числі в сутички з Національною гвардією. Чому проти закриття судового процесу почали протестувати через більш ніж півроку після винесення судом відповідної ухвали - залишається загадкою.

Справа Торнадо зацікавила Медійну ініціативу за права людини (далі - МІПЛ) не лише через суть правопорушень, які інкримінувалися підсудним, а й через використання маніпулятивних прийомів та агресивної інформаційної кампанії з боку учасників процесу. Це викликало в нас бажання проаналізувати інформацію в доступних нам обсягах. Зокрема, наявність причинно-наслідкових зв'язків між справою Торнадо та затриманням співробітниками роти потягу з вугіллям на станції "Світланово". Окрім того, про справу роти, на наш погляд, варто говорити, беручи до уваги історію її створення та роль осіб, що віддавали наказ про формування підрозділу та призначення командира.

Після кількох місяців дослідження, яке ми то переривали, то знову до нього поверталися, ми не можемо бути впевнені в тому, що розуміємо цілісну картину та весь комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Процес розуміння, окрім іншого, ускладнюють кардинально (почасти на 180 градусів) різні версії, що висувалися нашими співрозмовниками щодо тих чи інших подій, мотивацій, характеру взаємозв'язків між особами та структурами, що приймають рішення. Великою мірою усі ці різночитання пов'язані із ситуацією невизначеності, яка притаманна останнім трьом рокам української історії, значною залежністю "добробатів" від різних центрів впливу, які забезпечували їх фінансування (а значить, і мали пріоритетне право на контроль їхніх дій), а також самою природою війни.

Часом ми зустрічалися з кардинально протилежними оцінками діяльності роти: наприклад, дехто з мирного населення Луганської області називає їх підрозділом, який тероризував цивільне населення, інші ж улітку 2015 року підписували відкрите звернення з вимогою не виводити роту із Привілля, вважаючи, що це погіршить безпекову ситуацію в районі та стверджуючи, що все, що приписують Торнадо, - неправда, і жодних злочинів вони не вчиняли. Утім, свідчення постраждалих, як тих, які були визнані потерпілими в кримінальному провадженні, так і тих, справи яких не потрапили (і не потраплять) до проваджень - здебільшого через страх заявити про злочин та недовіру до правоохоронної системи, - видаються нам більш переконливими за відкриті листи.

Ілюстрацією до ставлення командування роти до осіб, що перебували під їхнім контролем, на наш погляд, є наступний фрагмент розмови МІПЛ із одним із колишніх бійців Шахтарська, який публічно виступає на захист засуджених торнадівців. Цей фрагмент заслуговує на те, аби бути процитованим у передмові.

Вступ
Cудове слідство в справі Торнадо тривало в Оболонському районному суді міста Києва майже півтора року - з грудня 2015-го. У квітні 2017-го воно завершилося вироками для 12-х підсудних - вони отримали від 11-ти років позбавлення волі до умовних термінів. 160-сторінковий вирок суддівської трійки Владислава Дев'ятка, Дмитра Камбулова та Максима Тітова, оголошення котрого відбувалося в умовах безпрецедентних заходів безпеки, не задовольнили ні сторону обвинувачення, яка вимагатиме більші терміни ув'язнення, ні сторону захисту. 7 травня спливає термін подання апеляцій.
1,5 роки слідства і
вирок
для12 підсудних
Боєць: - Руслан [Онищенко] реально добрый человек.
МІПЛ: - Верится с трудом.
Б.: - Зря. Я помню, нам военные привезли троих бомжей, которые с двухстволками стояли на дэнээровских постах. Оборванные, обглоданные, страшно смотреть… Их и расстрелять нельзя, и отпустить нельзя. Русик говорит: "Ну оставляйте у нас". Я ему: "Куда? Зачем? Что ты с ними будешь делать?" А он: "Я придумаю". И я уехал. Приезжаю через два дня. Эти уже розовенькие, накормленные, в джинсиках, футболочках из секондхенда. На цепи, правда. Один посуду моет, второй полы…
МІПЛ: - То есть Руслан таким образом собирал рабов?
Б.: - Да нет! Ну не расстреливать же их! И милиции не отдашь - выпустят же!
МІПЛ: - Ну хорошо. А что с ними потом было?
Б.: - Отпустили их к чертовой матери. Вы не понимаете, это же бомжи!
Безумовно, окремі згадані в цьому тексті справи, передусім, ті, що стосуються зниклих безвісти цивільних осіб потребують подальшого громадського контролю за їх розслідуванням.
Це дослідження проводилося МІПЛ поступово, з вересня 2016 року до початку квітня 2017 року. У тому числі, було здійснено моніторингову поїздку до зони АТО у вересні 2016 року, до компетентних органів, в тому числі, НПУ, прокуратури, СБУ було направлено 22 інформаційні запити або звернення з проханнями про коментарі та інтерв'ю, було проведено кілька десятків інтерв'ю та зустрічей із колишніми бійцями роти "Торнадо", адвокатом обвинувачених, прокурором у справі, постраждалими, свідками, особами, що здійснювали командування сектором та ГУ МВС на момент базування там роти, військовими, що перебували там паралельно із ротою, особами, що здійснювали моніторинг судового процесу та ін., проведено також комплексний моніторинг публікацій у медіа. Багато хто з наших співрозмовників виявив бажання залишитися анонімним, імена найважливіших із них "закодовані" в тексті (Боєць_1, Боєць_2, Боєць_3, Боєць_4, Боєць_5, Боєць_6, Правоохоронець_1, Правоохоронець_2).
Висловлюємо вдячність керівництву каналу "СТБ" за надані матеріали документального циклу "Пережити "Торнадо", а саме - повні записи інтерв'ю із потерпілими, фрагменти яких увійшли до фільму "Торнадо", створеного журналісткою Альоною Луньковою.
Передісторія.
Батальйон Шахтарськ
Створення роти Торнадо має досить красномовну передісторію.
16 березня 2014 року
Командиром підрозділу став Андрій Філоненко. Заступником з бойової частини - Руслан Оніщенко. Але в інтерв'ю МІПЛ Філоненко наголошує, що засновниками Шахтарська правильно вважати чотирьох осіб: окрім нього самого та Руслана Оніщенка, також Олега Ляшка та Віталія Кропачова. Це важлива деталь, адже саме ці люди займалися вирішенням організаційних проблем, питаннями забезпечення і фінансування батальйону Шахтарськ, а пізніше - роти Торнадо.
8 липня 2014 року 89 співробітників спецбатальйону Шахтарськ присягнули на вірність Україні і вирушили для виконання задач у зону проведення антитерористичної операції в Донецькій області. Згодом до них приєдналася решта батальйону. Як стверджує Андрій Філоненко, кількість співробітників згідно зі штатним розписом відрізнялася від реальної, оскільки в умовах швидкої бойової підготовки, а пізніше бойових дій, обліку особового складу не надавалася особлива увага.

Події, в яких брали участь бійці батальйону Шахтарськ влітку 2014 року, звісно, не мають прямого стосунку до створеної пізніше роти Торнадо, проте, на нашу думку, є важливими з точки зору розуміння обставин трансформації батальйону в роту, оскільки з Шахтарська до Торнадо перейшли ключові особи, відповідальні за ухвалення рішень.

Отже, протягом липня-серпня 2014 року бійці батальйону Шахтарськ під командуванням Андрія Філоненка та Руслана Оніщенка брали участь у бойових операціях по звільненню деяких населених пунктів Донецької області, а саме - Докучаєвська, Оленівки, Мар'їнки, Красногорівки та Іловайська.

За словами Філоненка, на початку серпня батальйон розділився для виконання різних задач. Він сам, взявши з собою близько 80 чоловік особового складу, виїхав в район населеного пункту Мар'їнка, а ще близько 200 бійців під командуванням Руслана Оніщенка відбули в район Іловайська, де з 10 серпня спільно з підрозділами батальйонів "Азов" та "Донбас" брали участь у штурмі міста.

Щодо участі Шахтарська у бойовій операції по заходу в Іловайськ є чимало суперечливих даних. Так, у проміжному звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також Збройних сил України біля міста Іловайськ Донецької області йдеться, зокрема, про таке:
Від України до Шахтарська
Народний депутат Олег Ляшко оголошує на своїй сторінці у Facebook про початок формування під його началом добровольчого батальйону, який певний час називався "Україна".
Як пояснює в інтерв'ю МІПЛ Андрій Філоненко, на момент формування підрозділу - соратник Ляшка, який займався формуванням добробату, а в подальшому став командиром батальйону Шахтарськ, це було пов'язано з політизованістю новостворюваного підрозділу та фігурою самого Олега Ляшка.
До формування записуються 110 добровольців, проте оформлювати "Україну" як структурний підрозділ в МВС не поспішають.
Набраних добровольців Філоненко перевозить до Дніпропетровської області, де на базі, наданій Дніпропетровською облдержадміністрацією за сприяння Геннадія Корбана, вже перебували новобранці переважно з Тореза Донецької області, очолювані Русланом Оніщенком. Там же на той момент перебував керівник "Партії регіонів" м. Торез Віталій Кропачов, який підтримував і фінансував добровольців. Цей факт у розмові з МІПЛ Кропачов підтвердив.

На тренувальній базі було прийнято рішення про об'єднання добровольців в батальйон Шахтарськ.

У червні 2014 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков підписав наказ про створення БПСМОП Шахтарськ в структурі ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Пізніше до складу батальйону також увійшла "Рота Ісуса Христа", сформована з добровольців політичної партії "Братство" Дмитра Корчинського.
...Через півтори години після доповіді керівництву АТО, зробленого за підсумками наради генералом Хомчаком Р.Б., останній отримав завдання штабу АТО почати наступ 17 серпня, тобто на добу раніше.

Те, що відбулося далі підтверджує тезу про те, що управляти військовими діями в режимі АТО неможливо.

Так, о 05.00 17 серпня на точку збору прибули генерал Яровий С.А. і батальйон "Донбас", який відразу приступив до виконання завдання. Із запізненням на кілька годин прибув батальйон "Дніпро-1". Не прибули батальйони "Азов" і "Шахтарськ", командири яких заявили, що ніякі нові уточнення їх не цікавлять і вони будуть на місці в понеділок (18 серпня). Батальйон "Донбас" за підтримки 6 БМП роти капітана Кошуби пішов виконувати завдання, не маючи запланованої підтримки з трьох боків.

Після цього, пішов батальйон "Дніпро-1", але не спільно з "Донбасом", як планувалося раніше, а по маршруту, наміченому для відсутніх батальйонів "Азов" і "Шахтарськ".

На думку керівника Сектору Б генерала Хомчака Р.Б. цілком взяти Іловайськ можна було за 2-3 дні, за умови, що всі сили, які були заплановані для участі в операції, прибули б своєчасно і стали до виконання поставленої задачі.

На наступний день в зону Іловайська замість батальйону "Шахтарськ" прибули лише його представники. Командир батальйону "Шахтарськ" Андрій Філоненко на засіданні Слідчої комісії показав, що дозвіл на вихід з операції батальйони "Шахтарськ" і "Азов" отримали від радника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка і начальника Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення Чалавана В.А.
МІПЛ зв'язалася з Віктором Чалаваном, який наразі обіймає посаду радника голови Національної поліції України, для уточнення даного факту. Висновок ТСК він заперечує:

"Жодних дозволів на вихід з іловайської операції чи відхід батальйонам "Азов" і "Шахтарськ" я не давав і не міг давати, оскільки вони знаходилися на той момент в оперативному підпорядкуванні штабу АТО, а операцією командував генерал Хомчак. Я взагалі знаходився в Києві, - запевнив Віктор Чалаван. - Більше того, треба розуміти, що ні "Азов", ні "Шахтарськ" не були в "іловайському котлі". Вони підійшли до Іловайська з південного напряму, нарвалися на укріпрайони противника, вступили у вогневий контакт і, понісши втрати, прийняли рішення відійти. Але мушу сказати, що участь цих батальйонів у операції ніяк не вплинула б на хід бойових дій в силу нечисельності підрозділів і їх легкого озброєння. Тому загалом Філоненко прийняв правильне рішення".

Ці ж свідчення, як розповів нам Віктор Чалаван, він дав і слідчим Головної військової прокуратури. Чому виникли розбіжності у свідченнях Філоненка і Чалавана - окреме питання. У звіті ж ТСК цікавим виглядає інший момент: зі свідчень випливає, що командування батальйону Шахтарськ фактично не визнавало військового керівництва штабу АТО та конкретних бойових операцій, натомість пріоритетним для них було виконання задач радника міністра та голови департаменту МВС.
Загалом, за період участі в АТО загинуло вісім співробітників підрозділу.

Після виходу з іловайської операції 19 серпня Шахтарськ відходить до Волновахи.

Саме там відбуваються події, що стануть причиною розформування батальйону.

17 жовтня 2014 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив про те, що підписав наказ про розформування батальйону Шахтарськ через випадки мародерства: "Батальйон Шахтарськ, який чудово бився під Іловайськом, мною був розпущений, тому що неодноразові випадки мародерства у Волновасі і в інших ситуаціях мали місце".
У відповідь на запит МІПЛ Слідче управління ГУ Національної поліції в Донецькій області повідомило, що територіальними слідчими підрозділами ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у 4-х кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за повідомленнями громадян про скоєння кримінальних правопорушень у 2014 році невідомими особами у камуфляжній формі з шевронами батальону Шахтарськ. Слідство триває, а особи до сьогодні не встановлені. Які саме правопорушення розслідуються, поліція також не повідомляє.
Водночас, у прокуратурі Донецької області, до підслідності котрої згідно з КПК належать вчинені співробітниками МВС злочини, немає жодного кримінального провадження, яке б стосувалося Шахтарська.

Утім, нам вдалося з'ясувати деякі обставини перебування батальйону в Волноваському районі, зокрема епізод, пов'язаний із подіями в готельно-оздоровчому комплексі "Форест парк", що знаходиться в смт Комсомольске, поблизу Волновахи.
Руслан Оніщенко, Андрій Філоненко
Які саме випадки мав на увазі міністр, достаменно невідомо. Загалом, у медіа практично немає конкретної інформації про причини розформування Шахтарська. Але в розпорядженні МІПЛ опинилися свідчення і документи, які дещо проливають світло на події того періоду.
Пам'ятний знак одному із загиблих бійців "Шахтарська" на вулиці Лисенка в Києві
25 серпня 2014 року
У ГУНП Донецької області нам повідомили, що проводять досудове розслідування у 2-х кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за повідомленнями громадян про скоєння кримінальних правопорушень невідомими озброєними особами на території готельно-оздоровчого комплексу "Форест парк". Поліція не вказує, про які саме злочини йдеться, а особи потенційних підозрюваних традиційно до сьогодні не встановлені.
Після невдалої участі в штурмі Іловайська, озброєні бійці батальйону Шахтарськ на чолі із заступником командира Русланом Оніщенком без узгодження з вищим командуванням зайшли до готельно-оздоровчого комплексу "Форест парк". У зв'язку зі святкуванням Дня незалежності та великою кількістю вихідних днів комплекс був заповнений відпочивальниками.
Ось що про цю історію вдалося дізнатися МІПЛ.
...В Волновахе «Шахтерск» выставил бойцов на блокпост и работал в режиме отжима.

Но самые вопиющие события произошли в элитной зоне отдыха «Форест-парк», которая расположена в лесу под Волновахой. Когда эта банда, а иначе их и назвать нельзя, ворвалась на территорию базы отдыха, как вы думаете, чем они там занялись? Правильно, отжимом элитных автомобилей, грабежами, разбоями и насилием.

Когда Порошенко доложили, что произошло в «Форест-парке», он потребовал у Авакова немедленного расформирования этого подразделения, -
так у своїй колонці описує перебування Шахтарська у Волновасі колишній командир 5 роти батальйону "Дніпро-1" Володимир ШИЛОВ.
Андрій Філоненко так пояснив МІПЛ дії свого батальйону:
Нам дали базу - детский летний лагерь в Волновахе. А уже было холодно, поболели бойцы. Ну и пока я где-то мотался, Руслан принял решение зайти в "Форест парк". И то, что говорят, что они его разграбили, - это все чушь. Ребята ходили там в белых халатах, каждый день платили бармену зарплату, он потом с нами и ушел. Я, кстати, сначала начал с Русланом ругаться, чтоб они вышли оттуда. А это было уже после Иловайска. И Руслан мне говорит: "Сколько нам всем жить осталось? Пусть поживут парни, как люди". Я мог, конечно, настоять, переубедить Руслана и вывести людей, но я счел его аргумент железным.
Кримінальні провадження за фактом проникнення до володіння особи - готельно-оздоровчого комплексу - слідчими органами не порушувались. Очевидно, це має своє пояснення. Відразу після згаданих подій із власником "Форест парку" телефоном спілкувався спонсор і один із засновників Шахтарська Віталій Кропачов. У розмові з МІПЛ Віталій запевнив, що жодних претензій до бійців Шахтарська власник не мав і "навіть подарував батальйону дві власних машини".
МІПЛ вдалося знайти свідка подій 25-26 серпня 2014 року в "Форест парку". Це Анжела Тимченко, відома в проукраїнських колах маріупольська волонтерка і активістка. Ось що вона розповідає:
На вихідних до Дня незалежності ми трьома компаніями відпочивали в "Форест парку". Я була зі своїми дітьми і трьома онуками (найменшій на той час було два роки). Зранку на територію бази увірвалася велика кількість військових без розпізнавальних знаків. Я була з онуками на одній половині "Форест парку", а діти - на іншій.

Коли все почалося, я страшенно злякалася, думала, це заходять бойовики. Тільки потім зрозуміла, що це наші. Вони відразу почали виселяти людей з будиночків. Всіх, і тих, хто спав, і з дітьми. Люди нашвидкоруч збирали речі, всі ці горщики, памперси… У всіх відразу позабирали ключі від машин і телефони. Зігнали всіх, як стадо, на галявинку. А самі почали заселятися в будиночки. І ясно, ніхто нічого не пояснював.

Коли я зрозуміла, що це наші, сильно обурилася: "Ну як же так? Я ж волонтер, допомагаю армії, а зі мною так!" Якраз наступного дня я, до речі, мала зустрітися з медиком "Шахтарська" і передати носилки для евакуації.

Додзвонилася до Оксани Корчинської (дружина Дмитра Корчинського, засновника роти Ісуса Христа в складі Шахтарська. - МІПЛ), а вона каже: "Так це Шахтарськ". Тоді я вирішила шукати командирів. Пішла на ресепшн. Там якраз бійці зламували сейф і забирали собі гроші.

Через деякий час я побачила, як іде група чоловіків, було зрозуміло, що це командири. Серед них був Руслан Абельмас (той, що зараз Оніщенко). Вони сіли пити чай. Я підійшла і звернулася до Руслана. Пояснила, що я волонтер і хочу забрати свою машину. А він мені так єхидно кидає: "Чим ти доведеш, що ти волонтер?" Я почала дзвонити всім, кого знала. Як на зло, довго нікому не могла додзвонитися. А потім, слава Богу, відповів заступник командира батальйону "Дніпро-1". Як виявилося, вони з Русланом були знайомі. Вони поговорили, Руслан запитав, яка моя машина, і кинув мені ключі. Я попросила ще ключі від машини моїх друзів, і він без особливого бажання їх теж віддав. Я чомусь була впевнена, що кум моїх дітей, який був на третій машині, на той момент уже поїхав з "Форест парку". А коли ми виїжджали, то побачили, що він сидить побитий біля виїзду. Я йому кажу: "Сідай в машину, поїхали звідси швидше. Потім розберемося". Я розповідаю коротко, а насправді все це тривало понад шість годин.

Наступного дня я зателефонувала Руслану і пояснила, що вони забрали ще одну машину моїх знайомих і ми хочемо її повернути. Він сказав: "Ну бери котлету, купи продукты и приезжай" ("котлета" на кримінальному жаргоні - "пачка грошей" - МІПЛ). Ми зібрали всю готівку, яка у нас була. Навіть не згадаю точно, скільки вийшло, може, 10 тисяч гривень, може, більше. Коли ми заїхали на територію, там уже лінчували чотирьох людей. Вони були прив'язані до дерев. У них на головах були зав'язані майки. Мені стало недобре від того, що з ними робили. Я підійшла до Руслана, він відтопирив кишеню зі словами "Клади гроші". Я поклала, ми забрали машину і поїхали звідти.

Потім моя дочка ще дзвонила дівчатам, які працювали на ресепшні в "Форест парку". Вони сильно плакали, але нічого не розповідали. Що з ними там робили, не знаю.

Після того випадку я практично перестала допомагати нашим військовим.
Ні Анжела, ні її знайомі не писали заяви до правоохоронних органів.
По-перше, який був у цьому сенс, якщо навколо війна? По-друге, не хотілося давати сепаратистам ще один привід для радості,
- пояснює жінка.
4
дні
Шахтарськ провів у Форест парку, після чого був виведений у Дніпропетровську область.
Події у "Форест парку"
Допис про події у Форест Парку на одному з форумів
"Без створення на основі батальйону «Шахтарськ» інших підрозділів"
Це службова записка від 28 серпня 2014 року на ім'я міністра внутрішніх справ Арсена Авакова начальника Департаменту з організації діяльності підрозділів патрульної міліції особливого призначення підполковника Віктора Чалавана.
У розпорядження МІПЛ потрапив важливий документ, який вказує на участь окремих бійців Шахтарська у сумнівних подіях у Волноваському районі і демонструє, що керівництву МВС було відомо про злочини, вчинені окремими співробітниками батальйону.
Звітуючи про своє відрядження до Донецької області, окрім іншого, Чалаван повідомляє міністру про з'ясовані ним факти порушень прав місцевих жителів з боку невстановлених на той момент представників Шахтарська.
У документі Чалован зазначає: "після проведення службової перевірки працівникам БПСМОП "Шахтарськ", які не причетні до порушень законодавства, запропонувати можливість проходження служби в інших підрозділах ПСМОП БЕЗ СТВОРЕННЯ НА ОСНОВІ БАТАЛЬЙОНУ "ШАХТАРСЬК" ІНШИХ ПІДРОЗДІЛІВ патрульної служби міліції особливого призначення".
Отриманий МІПЛ документ свідчить про те, що керівництво МВС уже у вересні 2014 року було поінформоване про ознаки злочинної організації в діях окремих бійців батальйону Шахтарськ і розуміло небезпеку подальшого перебування цих осіб в складі одного підрозділу.

На запитання МІПЛ про подальшу долю написаного ним документу, Віктор Чалаван зазначив, що писав тоді багато документів і вже не пам'ятає їх зміст, оскільки пройшло багато часу. Чому рекомендація Чалавана була виконана лише частково і проігнорована в частині подальшого проходження служби бійцями підрозділу, ми б запитали і в міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, утім на наш запит про інтерв'ю нам так і не відповіли.
8 вересня 2014 року
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на службовій записці поставив резолюцію "До наказу". У загальному діловодстві підпис керівника установи "до наказу" на внутрішньому документі означає погодження керівником змісту документу та вказівку до виконання пропозицій, висловлених у документі.
?
Станом на 28.08.2014 Волноваським РВВС ГУМВС було розпочато досудове розслідування за
28 заявами потерпілих.
Чому у відповіді на запити МІПЛ ГУ Національної поліції в Донецькій області не повідомляє цих фактів - також питання.
28
Рота Торнадо.
Створення
24 жовтня 2014 року
У чому саме полягав конфлікт із Геннадієм Корбаном, на той час заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Філоненко уточняти відмовився.

На запитання, чому новосформована рота Торнадо врешті опинилася саме в Луганській області, і Андрій Філоненко, і Віталій Кропачов пояснюють, що, як бойовий підрозділ, торнадівці прагнули потрапити в зону АТО. Проте, якщо згадати описані вище події за участю командира Торнадо Руслана Оніщенка і окремих майбутніх торнадівців в Запоріжжі восени 2014 року, аргумент про неабияке бажання цієї частини роти воювати звучить не зовсім правдоподібно.

Давайте згадаємо, якою була ситуація в Луганській області в момент формування роти Торнадо.
Запоріжжя
В Запоріжжі під час прес-конференції, яка більше скидається на передвиборчий піар-захід кандидата в депутати Максима Іваніщева, відбувалася презентація "батальйону" "Торнадо" (на той момент вони себе позиціонували саме як батальйон).
Цікаво, що, як стверджує Віктор Чалаван, Міністерство внутрішніх справ не віддавало відповідного наказу і підрозділ до Запорізької області не направляло. Проте з власних джерел МІПЛ стало відомо, що приймати Торнадо до штату підрозділів МВС в Запорізькій області категорично відмовився на той момент начальник ГУ МВС області Віктор Ольховський. - стверджує наш співрозмовник в МВС.
На початку прес-конференції Іваніщев повідомляє, що в прикордонній із зоною АТО Запорізькій області посилилась загроза сепаратизму і він "особисто доклав немало зусиль, щоб в Запоріжжі нарешті з'явився свій батальйон територіальної оборони". При цьому, Іваніщев або не знав, або свідомо ігнорував той факт, що на території Запорізької області ще в квітні 2014 року було створено 23 батальйон територіальної оборони, а з вересня 2014 року відбувалося формування 37 БТрО у складі Збройних сил України.

У прес-конференції також беруть участь командир новоствореного батальйону Торнадо та двоє бійців. Сергій Батяшов "Батя" не приховує обличчя і називає себе заступником командира батальйону. Командир і ще один боєць із позивним "Пастор" з'являються в балаклавах, пояснюючи це тим, що "приховувати обличчя - це частина роботи" бійців спецбатальйонів. Командир представляється як Даніл Воля, хоча за голосом, манерою розмовляти, статурою дуже нагадує Руслана Оніщенка, який в якості заступника комбата Шахтарська часто давав інтерв'ю, не приховуючи обличчя та імені.

Під час прес-конференції "Даніл Воля" розповідає, що до складу Торнадо увійшли "найкращі бійці" Шахтарська, які не погодилися переходити до полків, як це зробили "Азов" чи "Донбас", а прийняли рішення залишитися окремою ротою, і наразі рота "прикомандирована до Запорізької області".
Невдовзі після появи Торнадо в Запоріжжі у "батальйону" виникає конфлікт із тодішнім запорізьким мером Олександром Сіном.

4 листопада запорізькі медіа повідомляють, що в кабінет Сіна увійшли озброєні бійці Торнадо. Між ними і мером відбулася "нетривала, але вкрай напружена розмова". Приїхала міліція, проте 15 правоохоронців не змогли зайти в кабінет до мера, оскільки їм перешкоджали торнадівці.

Через кілька днів уже в Дніпропетровську Руслан Оніщенко звинуватить мера у сепаратизмі, а також у тому, що міський голова не надав можливості торнадівцям влаштуватися в місті, незважаючи на "наказ міністра внутрішніх справ". Один із бійців також заявив тоді ЗМІ, що "за даними їхньої власної розвідки", із Запоріжжя "йде фінансування ДНР і ЛНР". "Одну з конкретних сум ми знаємо: 700 тисяч гривень", - заявив боєць. Проте жодних фактів на підтвердження своїх гучних заяв торнадівці не навели.

Водночас, у самого мера виявилася інакша версія тих самих подій. Згідно з нею, Торнадо було прикомандироване до Запорізького військового гарнізону із визначеним місцем дислокації в Бердянському районі. Проте озброєні люди вимагали в мера розмістити їх саме в Запоріжжі.
Проте, схоже, торнадівці були всерйоз налаштовані залишитися саме в Запоріжжі.

Імовірно, пояснити це можна тим, що командири розформованого Шахтарська ставили перед собою задачу будь-що вивести підрозділ із підпорядкування Дніпропетровського УМВС і залишити Дніпропетровську область. В інтерв'ю МІПЛ це підтвердив Андрій Філоненко:
Мы прикомандированы, скорее всего, на длительное время. С выборами это никак не связано, это просто такое совпадение, -
Скріншот із відеозапису прес-конференції в Запоріжжі
Вперше інформація про спецпідрозділ Торнадо з'являється в медіа у жовтні 2014 року. Рота Торнадо була утворена як результат низки наказів МВС у Києві та на Луганщині.
говорить "Даніл Воля", не вдаючись у подробиці, ким і куди саме прикомандирований підрозділ.
Цікаво, що на цей момент жодного офіційного документу про створення підрозділу Торнадо в структурі МВС не існувало.
Чому Торнадо хоче осісти в Запоріжжі замість того, щоб виконувати задачі, поставлені командуванням?
Ольховському неодноразово телефонували від Авакова з наполеливим проханням прийняти в штат Оніщенка і його бійців. Але Ольховський - досвідчений міліціонер, він розумів, що таке Торнадо і чим воно йому загрожує, -
стверджує наш співрозмовник в МВС.
Після виходу підрозділу із зони АТО своєю головною задачею я вважав вивести нас з Дніпропетровської області, щоб ніяким чином не залежати від Корбана.
Завданням угрупування сил АТО сектору "А" було відновлення контролю Києва над всією територією Луганської області. Під час бойових операцій літнього періоду 2014 року було звільнено Сєвєродонецьк (який пізніше став адміністративним центром області), Лисичанськ, відновлено контроль за Рубіжним, Новоайдаром, Щастям, Станицею Луганською, низкою населених пунктів вздовж Бахмутської траси.

Після відступу українських військ з території луганського аеропорту на початку вересня 2014 року і підписання перших Мінських угод було встановлено лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями, яка проходила (і проходить досьогодні) від українсько-російського кордону вздовж річки Сіверський Донець через села Кримське, Золоте, Новотошківське, Оріхове.
Управління силами АТО в Луганській області здійснювало командування сектору, ротація командування відбувалася щотримісяці. Контроль за дотриманням правопорядку у прифронтових районах було покладено на підрозділи МВС, Головної військової прокуратури (ГВП) та Військової служби правопорядку (ВСП). З вересня 2014 року тривав процес створення військових комендатур (Старобільськ, Сватове, Новоайдар, Біловодськ).
"А"
сектор
Від весни 2014 року Луганська область належала до сектору "А" зони проведення АТО.
Сектор "А" наприкінці 2014 року
При штабі сектору діяли представники ВСП (1-3 людини). У грудні 2014 року комендатури Луганської області були посилені військовослужбовцями 3 спеціального відділу Західного територіального управління ВСП, на яких була покладена функція забезпечення правопорядку.

Паралельно відбувалося відновлення роботи відділів МВС у населених пунктах прифронтової зони.
Утім, правовий хаос, що утворився в Луганській області внаслідок активних бойових дій, відсутності влади на місцях та відсутності або бездіяльності правоохоронних органів, призвів до дуже складної і місцями неконтрольованої криміногенної ситуації.

Правоохоронні органи, підрозділи головної військової прокуратури і воєнної служби правопорядку фіксували правопорушення з боку регулярних військ і "добробатів". Згідно з висновком правозахисників, із різних причин розслідування скоєних у той період правопорушень здебільшого не ефективне та суттєво залежить від обставин скоєння злочину та наявності чи відсутності політичної волі розслідувати його.
Така кількість різнопідпорядкованих підрозділів, деякі з яких відрізнялися низьким рівнем дисципліни або були просто некерованими, робила угрупування сил сектору "А" малоконтрольованим, враховуючи, до того ж, неналагоджену роботу правоохоронних органів.
Станом на осінь 2014 року підрозділам МВС на території Луганської області бракувало 1500 співробітників. Про це йшлося в телеграмі, яку, за інформацією МІПЛ, у листопаді 2014 року начальник ГУ УМВС області Анатолій Науменко направив на ім'я заступника міністра внутрішніх справ Сергія Ярового з проханням вирішити питання нестачі особового складу.
У період із вересня 2014-го до травня 2015 року в секторі "А" перебували:
8
окремих підрозділів Збройних сил України
10
батальйонів територіальної оборони
11
спецпідрозділів МВС
батальйони Національної гвардії
неофіційні воєнізовані формування
У відповідь на звернення генерала Науменка в Міністерстві внутрішніх справ ухвалили рішення направити до Луганської області новостворену роту патрульної міліції спеціального призначення Торнадо.
Очевидно, що в період кінця 2014 - початку 2015 років документування правопорушень у Луганській області, а тим більше їх розслідування, не було пріоритетом для правоохоронних органів, особливо в районах, де відбувалися бойові дії, а до них належала в тому числі Станиця Луганська.
Документування та розслідування правопорушень у період грудня 2014 - травня 2015 років
Так, у відповідь на запит МІПЛ до ГУ НП в Луганській області щодо функціонування райвідділу Станично-Луганської поліції станом на кінець 2014 - початок 2015 року, нам було повідомлено, що у зв'язку з проведенням активних бойових дій та пошкодженням адміністративної будівлі Станично-Луганського райвідділу, він тимчасово був розташований у адмінбудівлі на той час Петрівського селищного відділення міліції (зараз - Петропавлівське відділення). Саме в цьому приміщенні працівниками зазначеного відділу здійснювався прийом та реєстрація заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, внесення відомостей до ЄРДР та проведення невідкладних слідчих дій за кримінальними провадженнями. Слідче управління Станично-Луганської поліції досі перебуває в селищі Петрівка.
з неформальним посиланням у телефонній розмові на те, що на фейсбук-сторінках координаторок МІПЛ ми недостатньо компліментарно відгукуємося про діяльність органів внутрішніх справ.
МІПЛ побував у цьому райвідділку та поспілкувався з представником слідчого управління. Цей слідчий прибув до Петрівки в кінці жовтня – на початку листопада 2014 року, так само, як решта працівників поліції. У розмові з МІПЛ він роздратовано пояснює, що на той момент через бойові дії документувння злочинів було не в пріоритеті.

На наш інформаційний запит відносно статистичних даних щодо внесення до ЄРДР фактів викрадення, катування та вбивств у період кінця 2014-першої половини 2015 року відповідь поліцією Станиці Луганської, всупереч законодавству, так і не була надана -
Торнадо прибуває на територію Луганської області в розпорядження начальника ГУМВС України у Луганській області на підставі наказу № 485 о/с ГУМВС України у Дніпропетровській області від 10 грудня 2014 року разом із особовим складом розформованого батальйону Шахтарськ, який на той момент ще належав до штату ГУМВС України Дніпропетровської області.
Правові підстави створення роти Торнадо
Як свідчить згаданий наказ, копія котрого є в розпорядженні МІПЛ, 46 рядових міліції, а також один молодший лейтенант, що перебували в розпорядженні ГУМВС в Дніпропетровській області, були відряджені до розпорядження ГУМВС України в Луганській області на підставі листа від цього ж числа № ВДЗ/4411, що надійшов від ГУМВС України в Луганській області.
47
осіб
Потрапило зі складу Шахтарська до Торнадо
Треба зауважити, що копію цього документу ми отримали не відразу. Спершу у відповідь на інформаційний запит МВС відмовило, посилаючись на те, що запитувана інформація є конфіденційною. Тільки після звернення зі скаргами до МВС та Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ми таки отримали копію наказу.

Наказом № 428 о/с за підписом начальника ГУ МВС у Луганській області Анатолія Науменка Руслан Оніщенко був призначений командиром роти № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУМВС України в Луганській області.
За словами начальника поліції Станично-Луганського району Олексія ІВАНОВА, у момент, коли торнадівці прибули до Луганської області, було ухвалено рішення про їх приєднання до батальйону "Луганськ-1", але самі бійці були проти об'єднання, і в решті решт, обласне керівництво органів внутрішніх справ пішло їм назустріч. До речі, забігаючи наперед, зазначимо, що одним зі свідків обвинувачення у судовому процесі проти торнадівців виступав нинішній командир батальйону "Луганськ-1" підполковник Сергій Губанов.
Як наслідок - з'явився наказ № 1384 про створення роти патрульної служби міліції особливого призначення "Торнадо" (РПСМОП "Торнадо") за підписом Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова.
Рота була створена в структурі міліції громадської безпеки ГУМВС України у Луганській області.

Лейтенант міліції Руслан Оніщенко, який до того був заступником командира Шахтарська, тепер був
призначений на посаду командира РПСМОП "Торнадо", відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від № 440 о/с.
Частина особового складу роти, в тому числі командир Руслан Оніщенко, на момент прибуття до Луганської області вже пройшли атестування.
МІПЛ вдалося отримати від Національної поліції України документ із додатком у вигляді змін у штатному розписі.
Згідно зі штатом, рота мала складатися з 5 взводів, за категоріями персоналу:
- 38
осіб начальницького складу;
- 89
осіб молодшого начальницького складу;
- 22
особи цивільного персоналу;
Всього:
149 осіб
При цьому, у штаті підпорядкованого ГУМВС України в Луганській області батальйону "Луганськ-1" скоротили посади в трьох ротах. Незрозумілим залишається, навіщо потрібна була така реогранізація у розпал війни і чому рота Торнадо не могла перебувати в складі батальйону "Луганськ-1"?
Так чи інакше, а командира Р.Оніщенка, по суті, було виведено із підпорядкування командира батальйону "Луганськ-1" та підпорядковано безпосередньо Анатолію Науменку.
Відповідно до Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення, рота Торнадо перебувала в безпосередньому підпорядкуванні начальника ГУМВС Анатолія Науменка.
Згідно з інформацією, зібраною МІПЛ, на практиці накази штабу АТО щодо тих підрозділів, які підпорядковавувалися ГУМВС, проходили через Анатолія Науменка, який "міг ставитися до цих наказів критично".
Підпорядкування роти
Організаційне, нормативно-методичне забезпечення підрозділу та контроль за його діяльністю мав здійснювати Департамент громадської безпеки МВС України.

Водночас, згідно із відповіддю Нацполіції на запит МІПЛ, Торнадо, на підставі Закону України «Про боротьбу з тероризмом», брала безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, де
...згідно з наказами керівництва АТО, виконувала завдання, пов'язані із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, рота належала до сил і засобів АТО та підпорядковувалася оперативному штабу АТО.
Діяльність роти "Торнадо", як й інших подібних підрозділів, регулювалася та регулюється головним чином Законом України "Про міліцію", а також документом, який був затверджений уже після початку російської агресії проти України (а отже і з врахуванням усіх обставин, які із цим пов'язані) - а саме Положеннями про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення, затвердженими наказом МВС України від 08.05.2014 № 447 та підписом міністра Арсена Авакова.

Згідно з п. 1.2 Положення, підрозділи у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, власне Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із зазначеними нормативними актами, свою діяльність підрозділ має здійснювати "в межах своїх повноважень відповідно до принципів законності, гуманізму, гласності, поваги до прав людини".
Посилання на досвід Червоної армії та "виправданість" застосування тортур є також у матеріалах судових засідань у справі Торнадо, із якими вдалося ознайомитися МІПЛ. Зокрема, один із підсудних Микола Цукур при допиті потерпілого звертається до нього:
Нормативна база: питання законодавчого регулювання діяльності роти
Серед обов'язків - проведення самостійно або разом із іншими підрозділами профілактичних заходів з метою запобігання правопорушенням та їх припинення.
...вы видели, что там, допустим, Красная армия, когда брала в плен немца, она его просто так не била, она хотела что-то узнать. Я просто хочу понять, для каких целей вы упоминаете о пытках и не объясняете, что от вас хотели добиться. Вы же понимаете слово пытки? Вы же смотрели фильмы.
- Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів.

- Запобігання правопорушенням та їх припинення.

- Охорона і забезпечення громадського порядку.

- Забезпечення громадської безпеки та охорона громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів.

- Виявлення кримінальних правопорушень.

- Участь у проведенні заходів, спрямованих на розшук і затримання осіб, які підозрюються в скоєнні кримінальних правопорушень, озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку, звільнення заручників, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності.

Визначені законодавством завдання підрозділу варто навести цілком:
Що саме слід розуміти під словосполученням "профілактичні заходи" - нормативний акт не уточнює.
Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України (далі - ГВП), яка розслідувала провадження щодо протизаконної діяльності окремих бійців роти, констатує в матеріалах справи, що, по суті, Торнадо мало діяти в тих самих законодавчих рамках, в яких діють правоохоронні органи, в тому числі, в рамках Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про попереднє ув'язнення», Кримінального процесуального кодексу України.

Однак, у роті Торнадо вважають інакше.

Самі бійці в публічних дискусіях апелюють до аргументу того, що вони брали участь у бойових діях, а тому закони мирного часу на них не мали би поширюватися.

Тут важливо акцентувати на двох обставинах.

У справі Торнадо й справді вчергове дається взнаки одна з ключових дилем цієї війни, а саме відсутність законодавчого визнання факту ведення Україною війни в умовах де-факто міжнародного збройного конфлікту, та дискусії щодо того, чи варто називати речі своїми іменами, а також вводити воєнний стан.

Однак, визнання чи невизнання факту міжнародного збройного конфлікту в ОРДЛО не має відношення до суті правопорушень, за які були засуджені бійці. Навіть в умовах війни, всупереч уявленням багатьох, у тому числі окремих бійців Торнадо, застосування катувань та використання рабської праці цивільного населення - заборонене згідно із Женевськими конвенціями, учасницею яких є Україна.

Як можна зрозуміти зі спілкування з окремими колишніми співробітниками роти, положень міжнародного гуманітарного права до них не доводили і самі вони не вважали за потрібне цими положеннями керуватися, виходячи з тих міркувань, що вони мають справу із зоною бойових дій, і керуючись власним розумінням того, що дозволено, а що - заборонено.

Зі спілкування з представниками МВС, відповідальними за добробати, МІПЛ стало зрозуміло, що жодного контролю за тим, чи викладають положення "права війни" в школі міліції (в якій перебували в тому числі торнадівці) або чи перевіряється знання цих положень під час атестації - керівництво не здійснює. За інформацією МІПЛ, ні тепер, ні тим більше у 2014-2015 роках такого інструктажу для особового складу МВС ніхто не проводив.
Так, на одному з ефірів заступник командира роти Сергій Батяшов (позивний "Батя") заявив з нерозумінням та осудом, реагуючи на фразу щодо заборони застосування катувань:
На запитання "До чого тут Червона Армія?", він пояснює, що, мовляв, ідеться ж про війну.
Одним із найбільш гострих питань довкола Торнадо стала присутність серед бійців роти осіб, які раніше мали судимість.

Як було згадано вище, згідно зі штатним розписом, у роті Торнадо мало перебувати 149 осіб, але 5-х атестованих працівників бракувало. При цьому, велика кількість людей залишалася поза штатом, в тому числі, іноземні громадяни (наприклад, відомо про щонайменше трьох громадян Білорусі, один із яких - Данііл Ляшук - у квітні отримав вирок).
Як виявилося після отриманнями нами відповіді від Національної поліції, 2015 року в ГУМВС України в Луганській області проводилося службове розслідування за поширеною в інтернеті інформацією щодо прийому на службу в міліцію раніше судимих осіб. Але за результатами цього розслідування "порушень законодавства України з боку посадових осіб вказаного ГУМВС не встановлено".

НПУ, мотивуючи залучення осіб із судимістю до лав правоохоронців, посилається на проведення АТО, а також на те, що вказані особи мали судимості, які у встановленому порядку погашені або зняті. Окрім того, на момент працевлаштування 11 осіб, що мали статус раніше судимої особи за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, були прийняті на роботу на посади, які заміщувалися цивільними особами, що не суперечило вимогам законодавства.
38
осіб
За інформацією, офіційно наданою НПУ:
Проблема участі в роті осіб із судимістю
Найбільш виразним, зокрема, є той факт, що командир роти Руслан Оніщенко мав численні судимості. Хоча, за словами адвоката, всі вони погашені, з матеріалів справи Торнадо випливає, що їх було 5 (цю ж цифру озвучував у медіа Анатолій Матіос).

Пошук законодавчих шпарин задля офіційного працевлаштування осіб із судимістю у роту Торнадо підтверджують також інші джерела МІПЛ.
Один із юристів у Луганській області розповів МІПЛ на умовах анонімності про те, як орієнтовно в січні 2015 року йому доводилося консультувати Олександра Пугачова, бійця роти "Торнадо" із позивними "Пугач" та "Гаммі" (пізніше він був затриманий у Дніпрі у зв'язку із вбивством патрульних поліцейських, станом на весну 2017 року над ним триває судовий процес). Згідно зі штатним розписом, як Пугачов пояснив юристу, він перебував на посаді комп'ютерника (вочевидь, ідеться про пасаду інженера-програміста). При цьому, мав непогашені судимості (остання з них - за статтею "розбій"), що заборонено у випадку з особою, яка працює зі службовою інформацією та має доступ до баз даних органів внутрішніх справ. Пугачов цікавився під час прийому у юриста, якою є процедура, що дозволяє "погасити" судимості. У розмові з нашим джерелом він розповів також, що має близькі дружні відносини з Русланом Оніщенком та доводиться йому кумом і що, так само як в Оніщенка, на непідконтрольній території в нього залишилися нелегальні шахти для видобутку вугілля ("копанки"). Чи вдалося зрештою Пугачову пройти процедуру, якою він цікавився, нам наразі невідомо.
із числа тих, які проходили службу в роті Торнадо та працювали на посадах, які заміщуються цивільними особами - раніше притягувались до кримінальної відповідальності або мали судимість.
14
працівників
які раніше засуджувались за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому, проходили службу на посадах атестованого складу міліції.
Присутність осіб із кримінальним минулим позначилася в тому числі на потерпілих, що проходять по справі Торнадо.

Наприклад, на одному з колишніх бійців батальйону Шахтарськ, який зазнав "дисциплінарного покарання" "за дизертирство" вже від командування роти Торнадо у вигляді перебування в підвалі школи в Привіллі та тортур. Чоловіка вдалося опитати журналістці каналу "СТБ" Альоні Луньковій. За його словами, бойові побратими вирізали на його грудях слово "Муся", що на тюремному жаргоні означає нетрадиційну сексуальну орієнтацію, на руці - вирізали лезом і залили тушшю зображення, що нагадує чоловічий статевий орган, на обличчі - зробили надрізи на верхніх губах і також залили тушшю, що також має символічне значення в тюремній субкультурі. Захист торнадівців натомість стверджує, що всі ці тілесні ушкодження потерпілий отримав раніше, перебуваючи в місцях позбавлення волі і що експертизі не вдалося встановити точно, коли на його тілі з'явилися ці рубці.
Це не єдиний потерпілий, до якого, за версією слідства, окремими торнадівцями застосовувалися подібні тортури, притаманні кримінальникам у місцях позбавлення волі.

Окрім того, один із волонтерів, який виявив бажання залишитися анонімним і якому доводилося одного разу побувати в будинку, який займали торнадівці в Станиці Луганській, пригадує, що атмосфера та контингент тут "нагадували тюремну камеру". До аналогічного порівняння вдався в спілкуванні з нами Боєць_5, один із колишніх співробітників роти. Останній пояснює цю атмосферу тим, що "80% із тих, хто постійно перебував у цьому домі, раніше мали судимості".
Обидва зображення - скріншоти з відео телеканалу "СТБ"
Торнадо
в Станиці Луганській
24 жовтня 2014 року
Розквартирування роти
Процес створення роти тривав на загал протягом кількох тижнів.

Штаб роти був організований у місті Привілля, що поруч із Лисичанськом Луганської області, на території Лисичанської загальноосвітньої школи № 32 (вул. Донецька, 122а).
За словами глави райдержадміністрації Станиці Луганської Юрія Золкіна, саме тут переважно перебували командир роти Р.Онищенко та замкомроти Микола Цукур разом із наближеним до них колом осіб. Інші ж джерела, зокрема, Правоохоронець_1, стверджують, що Р.Оніщенко в Станиці Луганській майже не з'являвся через активні бойові дії і переважно перебував у Привіллі.
Відстань між цими двома населеними пунктами доволі велика - майже 150 кілометрів по бездоріжжю АТО.

Мотивувальної частини бойові розпорядження командування сектора не містять, але наші співрозмовники пов'язують рішення про направлення Торнадо саме до цієї локації із розташуванням поруч пішохідного мосту, який потребував обладнання блокпостами.

У Станиці Луганськійторнадівці розташувалися у двох локаціях: лінійній амбулаторії станції Кіндрашівська-Нова державного закладу «Відділкова лікарня станції Луганськ ДП "Донецька залізниця"» за адресою пров. Свердлова, 2 (далі - амбулаторія), а також у житловому кварталі на в'їзді до міста в одному зі звичайних приватних будинків, який самі торнадівці називали "Дом-2".
Інформація про потерпілих надходила до представників місцевої влади та правоохоронних органів не лише з Привілля, а й зі Станиці Луганської.
Паралельно частина підрозділу, згідно з розпорядженням командування сектора "А" (у період перебування роти на Луганщині змінилося кілька командувачів сектору), мала виконувати бойові задачі в Станично-Луганському районі, куди торнадівці прибули 28 грудня 2014 року.
По прибуттю Торнадо до Станично-Луганського району, Анатолій Науменко попередив главу РДА Юрія Золкіна про те, що підрозділ – «интересный» і що вони - «не паиньки».

Відзначимо, що в подальшому інформація про потерпілих надходила до представників місцевої влади та правоохоронних органів як із Привілля, так і зі Станиці Луганської, хоча у судовому процесі Оболонським районним судом Києва розглядалися епізоди, в яких потерпілими виступали особи, які незаконно утримувалися в Привіллі (за винятком одного потерпілого, що утримувався в амбулаторії) і події саме в приміщенні привільнянської школи стали основою для кримінальної справи проти торнадівців.
За словами Юрія Золкіна, коли торнадівці займали приміщення амбулаторії, це був діючий медичний заклад. Хоча, за інформацією МІПЛ, станом на грудень 2014 року, усі хворі та медперсонал були звідти евакуйовані. Водночас, картина, яку ми застали в амбулаторії восени 2016 року, свідчить, що звідти не була вивезена, наприклад, медична документація.

Згідно зі згаданим вище Положенням, яке було основою для діяльності Торнадо, "підрозділ розміщується в спеціально відведених приміщеннях, містечках, а за рішенням Міністра внутрішніх справ України або його заступників підрозділ тимчасово може дислокуватися в іншій адміністративно-територіальній одиниці для участі в невідкладних заходах щодо забезпечення громадського порядку..., а також заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності".

Водночас, згідно з даними МІПЛ, вибір місця дислокації підрозділ ухвалював самостійно, вирішення цього питання належало до компетенції командира роти.

Як стверджує Юрій Золкін, відразу після вступу ним на посаду наприкінці грудня 2014 року, він приїхав знайомитися до новоприбулого підрозділу Торнадо, і вони повідомили йому, що перебуватимуть у приміщенні амбулаторії протягом кількох днів для участі в певній бойовій операції. Але в подальшому в лікувальному закладі вони залишалися впродовж кількох місяців - доки вони не були виведені зі Станиці Луганської.

З точки зору як українського законодавства, так і "права війни", розташування підрозділу в амбулаторії на передовій, зважаючи на відсутність тут медперсоналу та пацієнтів, порушенням не є.

Водночас, за словами Юрія Золкіна, від кінця 2014 року діяло розпорядження на той момент глави обласної ВЦА Геннадія Москаля про заборону дислокації військових підрозділів на території дитсадків, шкіл, лікарень та інших соціальних закладів. Помічник Москаля Святослав Галас на прохання МІПЛ підтвердити чи спростувати інформацію про існування розпорядження сказав, що такого документу не пригадує, але зауважив, що, можливо, ідеться про усні вказівки. Галас додає також, що були випадки, коли Москаль "втручався й вимагав від військових залишити такі заклади, але не всюди це вдавалося".
Дислокація в амбулаторії: чи правомірна?
На сьогоднішній день приміщення амбулаторії непридатне для експлуатації за призначенням та потребує капітального ремонту, а подеколи і реконструкції - через завдані руйнування внаслідок влучання реактивного снаряду, а також через наслідки перебування тут підрозділу (стіни медичного закладу розмальовані позивними торнадівців, а також сумнівними написами, в тому числі, свастикою). Судячи з усього, після виведення торнадівців амбулаторію розбирають на цеглу місцеві мешканці.
Загалом же, в 2014 році через критичну ситуацію та бойові дії в зоні АТО соціальні об'єкти переважно були порожніми, тому їх займали військові.
Один із журналістів, які публічно виступили на захист "Торнадо", пише в своєму матеріалі на популярному сайті: "те, що "торнадівці" реально захищали та гинули - факт".

Якщо щодо батальйону Шахтарськ відомо про їх участь у бойових діях, зокрема, в боях за Іловайськ, то участь Торнадо в бойових діях не є загальновідомою.

Департаментом поліції особливого призначення Національної поліції України (ДПОП НПУ) повідомив МІПЛ, що, за даними Головного управління Національної поліції в Луганській області, "загиблі із числа працівників РПСМОП «Торнадо» відсутні".
Участь Торнадо в бойових операціях
Щоправда, колишній працівник правоохоронних органів Станиці Луганської, майор міліції Леонід Пантикін згадує про одну операцію, в якій була задіяна рота Торнадо – від 10 січня 2015 року, тобто невдовзі після прибуття торнадівців до Станиці Луганської. Тоді з числа торнадівців було відібрано 40 осіб, за словами Пантикіна, - "для прикриття". В самій операції вони задіяні не були, проте знаходилися в резерві на випадок непередбачуваних обставин.

Варто зазначити також, що подеколи окремі бійці роти допомагали цивільному населенню в Станиці Луганській. Наприклад, Юрій Золкін згадує, що після обстрілів смт працівники спецпідрозділу приїздили в постраждалі від обстрілів райони та допомагали потерпілим, витягали людей з-під завалів, а їх фельдшер надавав допомогу багатьом із місцевого населення, час від часу вони також передавали цивільному населенню провізію.

Віктор Чалаван у інтерв'ю МІПЛ зазначив, що хоча торнадівці не брали участь в бойових операціях, -
За словами опитаних МІПЛ учасників подій в Луганській області того періоду, в масштабних бойових операціях рота участі не брала. Це підтвердив лояльний до керівництва роти Боєць_3. Відповідну інформацію озвучував також Геннадій Москаль.
Вони часто знаходилися під обстрілами і виконували задачі в зоні АТО, тому посвідчення учасників бойових дій отримали абсолютно заслужено.
3 січня в район Кіндрашівки прибув Юрій Золкін. За його словами, на місці його зустріло близько 50 місцевих жителів, які скаржилися на дії підрозділу, який, щойно прибувши до району, прийняв рішення "відпрацювати Кіндрашівку". Зміст невдоволення викладений у заявах, копії котрих є в розпорядженні МІПЛ і які ми публікуємо нижче.

"Відпрацювання" втілилося, зокрема, в тому, що близько 80-100 осіб, за словами свідків, були вишикувані в колону, бійці водили їх за собою та збирали до цієї колони підозрілих, на їх думку, людей. За собою вони також носили мішок, в який скидали віднайдені в житлах мобільні телефони, ноутбуки та іншу техніку. У результаті "відпрацювання" торнадівцями було затримало близько 20 осіб. До речі, цей стиль у ставленні до цивільного населення дивним чином збігається з тим, із чим раніше стикнулися відвідувачі рекреаційного комплексу "Форест парк" після появи там батальйону Шахтарськ.
"Зачистка" 1 січня 2015 року
Водночас, постраждалі відмовилися звертатися безпосередньо до правоохоронних органів, тому інформація була зібрана Ю.Золкіним та його помічниками та передана до обласного керівництва та правоохоронців. До того ж, на той момент, коли в районі тривали бойові дії, знайти міліцію було складно, а райвідділу на місці вже не було.

Після цього інциденту Золкін зустрівся з Сергієм Батяшовим, який представився командиром, після бесіди ситуацію тимчасово вдалося розрядити.

До речі, саме про цей випадок розповідав екс-голова ЛОВЦА Геннадій Москаль уже пізніше, у серпні 2016 року, після розформування роти, під час одного з ефірів.
Зачистку они проводили в нескольких районах станицы. Врывались в дома, ломали ворота, стреляли собак, выволакивали мужчин всех возрастов, строили их в колонны и под конвоем вели к себе на базу в подвал. При этом каждый из «пленных» должен был нести с собой ценные вещи из дома, вплоть до телевизоров и другой бытовой техники... Торнадовцы жестоко избивали задержанных, а освобождать соглашались только за выкуп... Повлиять на их поведение никто не мог.
1 січня 2015 року
До районної державної адміністрації Станиці Луганської надійшла перша інформація про порушення прав цивільного населення. Скарги були передані жителями Станиці Луганської, яких торнадівці вирішили "перевірити на причетність до сепаратизму".
Відразу зауважимо, що цей епізод не увійшов до матеріалів судової справи Торнадо, а його ймовірні ініціатори та учасники до віповідальності не притягалися.
Інформація про це січневе "відпрацювання" підтверджується також розповіддю бійця одного з підрозділів, які наводить "Новая Газета" в своїй публікації, присвяченій торнадівцям.
Під час поїздки до зони АТО МІПЛ вдалося отримати копії скарг жителів Станиці Луганської на дії торнадівців. Публікуємо тут деякі, на наш погляд, вражаючі фрагменти із прихованими персональними даними потерпілих.
Чи розслідувалися ці справи (і чи навіть були внесені в ЄРДР) у слідчому відділі Станично-Луганської поліції нам повідомити не змогли, посилаючись на хаос, що панував в умовах бойових дій у Станиці Луганській наприкінці 2014 - початку 2015 років.
Представник слідчого управління Станично-Луганського райвідділку на запитання МІПЛ щодо факту передачі вищенаведених заяв відповів буквально таке:
Может, и передали, а попало или нет – вопрос.
Викрадення Беспалова та Разенкова як "остання крапля"
Зі спілкування МІПЛ із різними учасниками подій та відповідальними посадовими особами на Луганщині в кінці 2014-го - першій половині 2015 року, можна зробити висновок, що "останньою краплею", яка водночас стала початком справи Торнадо було викрадення двох пенсіонерів правоохоронних органів, яких зняли з рейсових автобусів з різницею в один день - 16 та 17 січня 2015 року - біля автовокзалу в Станиці Луганській, на одному з блокпостів, що контролювався торнадівцями.
Хоча напруження, що виникло після подій 1 січня, вдалося розрядити, у подальшому окремі торнадівці давали нові приводи для скарг та заяв жителів Станично-Луганського району.
Початок справи Торнадо
Оперативна розробка торнадівців розпочалася в січні 2015 року
РАЗЕНКОВ
Сергій Олександрович
(затриманий 16 січня)
БЕСПАЛОВ Володимир (1953 р. н.)
(затриманий 17 січня)
виявилися колишніми працівниками правоохоронних органів на пенсії в ранзі підполковників.
Юрій Золкін розповідає, що після звістки про затримання чоловіків він поїхав до відділку поліції, але виявив, що затриманих туди не доставляли.

У розпорядженні МІПЛ є заява, написана родичами одного з викрадених. У заяві стверджується, що затримання здійснювала саме рота Торнадо.
Тривалий час Беспалов та Разенков вважалися зниклими безвісти. Влітку 2015 року, за нашою інформацією, правоохоронцям вдалося віднайти прикопане та вже скелетоване тіло Разенкова. Місцеперебування Беспалова досі залишається невідомим.
Про обставини зникнення чоловіків відомо небагато. У відкритих джерелах цей кейс згадувався офіційними особами одного разу - Анатолієм Науменком. Не називаючи імен, на нього посилається також Геннадій Москаль в своїх інтерв'ю. Більше - жодних згадок.
За інформацією наших джерел, Разенков був затриманий у зв'язку із віднайденням серед його речей "соціальної карти "ЛНР". Чоловік утримувався в підвалі амбулаторії протягом близько двох тижнів, після цього був вивезений у невідомому напрямку. Його рештки були віднайдені в Малинівському лісництві влітку 2015-го року.
Тіло чоловіка було загорнуте в простирадло із печаткою лінійної амбулаторії, в якій на момент викрадення Разенкова була розквартирована рота Торнадо.
Рештки Разенкова вдалося ідентифікувати завдяки одягу та натільному хрестику, утім, виявити причини смерті чоловіка судово-медична експертиза не змогла через стан, в якому перебувають рештки, що тривалий час знаходилися в землі. Тому доведення самого факту того, що він був позбавлений життя в насильницький спосіб - неможливе, і висунути комусь обвинувачення чи повідомити про підозру в цій справі правоохоронні органи не можуть.

Що стосується Володимира Беспалова, то, за нашою інформацією, історія його затримання була такою: чоловік їхав на автобусі з Луганська, був напідпитку; коли автобус зупинили на блокпосту і попросили його вийти, він зробив вигляд, що глухонімий. Коли ж перевірка затягнулася, він вийшов із транспорту і запитав, скільки ще триватиме перевірка. Побачивши, що Беспалов намагався ввести їх в оману, чоловіка заламали, кинули в авто і більше його ніхто не бачив. Хто саме здійснював це затримання - невстановлено.
За нашою інформацію, Беспалов був убитий у перший же день, утім, його тіло досі не знайдене.
Розслідуванням справ щодо смерті Разенкова та зникнення Беспалова досі займається прокуратура Луганської області.
Кримінальне провадження з кваліфікацією "створення злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів" прокуратура Луганської області розпочала у квітні 2015 року.

Отже, хоча протиправні дії окремих бійців роти документувалися, але заходів для їх припинення не вживалося. Як кажуть джерела МІПЛ, - відповідна команда не надходила.

Більше того, як свідчать повідомлення в медіа, ще в березні 2015 року управління УМВС у Луганській області проводило набір кандидатів у Торнадо. Судячи з повідомлення, Тонадо ще розглядалося як кузня кадрів для правоохоронних органів області:
Секретний рапорт Науменка
После прохождения службы в подразделениях патрульной службы милиции особого назначения «Луганск-1» или «Торнадо» не менее 6 месяцев, проходит распределение для продолжения службы на вакантные должности в подразделения ГУМВД в Луганской области, -
16 червня 2015 року
Згідно з версією торнадівців, їх кримінальне переслідування розпочалося після того, як вони зупинили ешелон із вугіллям у районі залізничної станції "Світланово" 16 червня 2015 року.
Утім, за нашою інформацією, документування протиправних дій окремих бійців роти розпочалося значно раніше, по суті, з моменту прибуття торнадівців до місця дислокації.
Справа Торнадо, по суті, у лютому 2015 року, розпочалася з подання Анатолієм Науменком секретного рапорту міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, в якому описувалися злочини та правопорушення, зафіксовані в ході здійснюваних із січня 2015 року оперативних заходів.
сказано в повідомленні.
Наше джерело у правоохоронних органах Луганщини, Правоохоронець_1, стверджує буквально таке:
В январе 2015 против Торнадо никто не мог ничего предпринять. Они карали своих отступников как хотели. Держали людей без санкций. И им все сходило. Команды трогать не было. Кто-то за ними стоял. Батальон курировался из Киева.
Підкреслимо, що це - версія одного із правоохоронців, але відсутність команди - факт.
Більше того, наші джерела стверджують, що від початку існування роти Торнадо до її складу були включені представники карного розшуку (або ж їх інформатори), які працювали під прикриттям та доповідали керівництву про все, що відбувається як у самій роті (так звані "дисциплінарні покарання"), так і про протизаконні дії окремих бійців відносно цивільного населення. Утім, навіть і без внутрішніх джерел діяльність окремих працівників підрозділу стала широко відомою: по-перше, у зонах відповідальності роти зникали люди (і про це постійно доповідали керівництву); окрім того, кілька співробітників перейшли до іншого підрозділу саме через небажання брати участь у протизаконній діяльності.
Джерело Правоохоронець_2 переконаний, що злочини окремих представників Торнадо "покривалися органами внутрішніх справ". Відповідальними він вважає колишнього начальника поліції Станиці Луганської Бахтізіна та його заступника Сухаревського, які, за його версією, не доповідали керівництву про все, що відбувається. Коли ми спробували через третю особу зв'язатися з паном Сухаревським, він від розмови відмовився. До речі, ім'я Сухаревського згадується в одній із заяв щодо безвісти зниклих осіб. На нього посилається родичка зниклого, якій Сухаревській повідомляв, що її затриманого чоловіка торнадівці вже відпустили, хоча на той час (як нам відомо зараз) чоловіка вже не було серед живих. Водночас, від керівництва Бахтізіна та Сухаревського нам стало відомо про те, що відносно подій довкола роти вони були поінформовані та віддавали розпорядження документувати всі ці правопорушення. Загалом, оцінка їх ролі (а також ролі таких осіб як генерал Науменко) в тих подіях різними опитами нами особами - варіюється від "вони все покривали" до "вони хотіли цьому протистояти, але нічого не могли вдіяти".
Напередодні тодішній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль звернувся до керівників МВС, Генштабу та РНБО з проханням роззброїти роту Торнадо (поруч звучало також аналогічне прохання щодо батальйону "Чернігів") та вивести їх за межі Луганської області. Тоді Москаль заявив:
Розформування підрозділу
Особливо негідною поведінкою та вчиненням серії злочинів зарекомендував себе батальйон Торнадо, який фактично вийшов з підпорядкування МВС ... Торнадо воювати не бажає, не бере і не брало ніколи участі в бойових операціях, а перетворилося на організоване злочинне угруповання і фактично створило банду, яка займалася викраденням людей, вбивствами, зґвалтуваннями, розбійними нападами, грабежами, крадіжками.
заявив на брифінгу 18 червня Арсен АВАКОВ.
Через кілька годин після цієї заяви міністра стало відомо, що торнадівці у кількості близько 170 людей (штатні співробітники на той момент уже колишньої роти та офіційно не оформлені в Торнадо особи) на чолі із заступником командира Миколою Цукуром забарикадувалися на базі в Привіллі.
Напруга навколо бази в Привіллі тривала до ранку 19 червня. До Луганської області терміново вилетіли заступник міністра внутрішніх справ та керівники департаментів МВС. Планувався штурм бази Торнадо силами Національної гвардії.
Саме тоді заяву про свою відставку написав начальник Департаменту організації діяльності патрульної міліції особливого призначення Віктор Чалаван. Про це він розповів в інтерв'ю МІПЛ:
Я несу ответственность за этих людей
Службове розслідування на чолі з керівником департаменту ДВБ (департаменту внутрішньої безпеки, МІПЛ) вже розпочато, кожен пройде пряму співбесіду, щодо кожного будуть висунуті або не висунуті обвинувачення, і хтось потрапить під судове переслідування, а хтось - ні, -
Там величезна кількість зброї, а також бойових припасів. Вночі після вчорашньої відмови (йдеться про 17 червня, - МІПЛ) пустити слідчо-оперативну групу, працівниками міліції роти Торнадо, якими командує Микола Цукур, здійснили мінування периметру території бази, встановлені бойові точки, автоматичні гранатомети у певних місцях, фактично заблоковано підхід до цієї бази. Заміновані транспортні засоби і у випадку рішучих дій, або наближення слідчо-оперативної групи до бази, вони сказали, що будуть стріляти, -
Щоправда, сам Микола ЦУКУР, який увесь цей час перебував на зв'язку із журналістами різних ЗМІ, запевняв, що мінування не було:
Ми не забарикадувалися, це наша штатна діяльність. У нас воєнізований підрозділ, тому у нас цілодобово веде службу озброєний пост. Патруль постійно патрулює територію. Всі наші списки у сепаратистів – ми "розстрільні", тому ми дотримуємося заходів безпеки.
18 червня 2015 року
Рота патрульної служби міліції особливого призначення Торнадо була ліквідована наказом МВС України від 18.06.2015 №724, наступного дня після затримання командира Руслана Оніщенка та сімох торнадівців.
Я був категорично проти того, щоб під носом у бойовиків один український воєнізований підрозділ штурмував інший. Я доніс свою позицію до міністра, поклавши рапорт про звільнення на стіл, і я вдячний Арсену Авакову за те, що він поставився до цього з розумінням.
Після багатогодинних переговорів представників МВС з Миколою Цукуром та дружиною Руслана Оніщенка Юлією Мажулою, було прийнято рішення, що, ознайомившись з наказом міністра про розформування, торнадівці складуть зброю. Через кілька тижнів підрозділ було виведено на базу МВС в м. Боярка Київської області, де окремі його представники пробудуть аж до квітня 2016 року.

Підсумки розформування Арсен Аваков озвучив пізніше у своєму дописі у Facebook:
С каждым из бойцов идет работа не через судилище в прямом эфире, а через механизм предметной переаттестации для решения - где и кто будет служить дальше и будет ли. Никто не станет лепить из виновных ангелов - но и возводить напраслину на бойцов - не позволю, хоть то эмоции военной прокуратуры, хоть нардепов. Есть процедуры и права - и раз руководство подразделения подвело нас всех - "Торнадо" расформировано и пройдет этот трудный путь проверок и контроля. Но, я категорически буду противодействовать огульному обвинению. И еще буду препятствовать построению кому-то политической и пиар карьеры на судьбах людей..

Я несу ответственность за этих людей - и имею обязательства разделить с ними бремя этого непростого времени для них. Защитить от напраслины, воздать справедливость - дать возможность понимать, как жить дальше.
Після розформування частина бійців з Торнадо, які пройшли відповідну переатестацію та перевірку на предмет скоєння злочинів, продовжила службу в іншому підрозділі МВС - полку поліції особливого призначення "Миротворець". Під час приватного спілкування з командирами "Миротворця" на базі підрозділу в Сєвєродонецьку, МІПЛ дізналася, що на сьогодні там проходить службу близько 15-ти колишніх торнадівців.
13 жовтня 2015 року
Під час прес-конференції у Сєвєродонецьку про те, що залишає посаду, повідомив начальник ГУ МВС України в Луганській області Анатолій Науменко. За офіційною версією, причиною відставки була ротація. Проте після Луганщини генерал-лейтенант не обійняв нову посаду, а взагалі залишив правоохоронні органи. За версією джерел МІПЛ у МВС, основною причиною звільнення Науменка були події навколо Торнадо.
МІПЛ зв'язалася за Анатолієм Науменко, проте він відмовився давати будь-які розгорнуті коментарі до остаточного вироку по справі Торнадо.
Що було першим: кримінальне провадження чи затриманий ешелон?
Одним із аргументів, до якого впродовж процесу апелюють і підсудні, і захист, є нібито політичний підтекст справи Торнадо. За словами адвоката торнадівців Володимира Якімова, затримання командира Оніщенко відбулося після того, як торнадівці оприлюднили факти контрабанди та зупинили ешелон з вугіллям, що прямував із Алчевського металургійного комбінату на підконтрольну Україні територію. В день затримання Руслана Оніщенко в Дніпрі, 17 червня 2015 року, в інтернет-мережі почали ширитися фото документів із зупиненого ешелону під гучними заголовками "Чому затриманий комбат "Торнадо".

На активно тиражованих тоді фото - договори та накладні між ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" (знаходиться на окупованій території) та ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського". Обидва підприємства входять до групи компаній "Індустріальний союз Донбасу", який частково належить російським власникам. У "дахуванні" так званої контрабанди (йдеться про незаконне переміщення товарів через лінію розмежування) торнадівці звинувачували своє безпосереднє керівництво - начальника ГУ УМВС в Луганській області Анатолія Науменка. Про це у своєму резонансному виступі під час ток-шоу "Шустер Live" 29 травня 2015 року заявив заступник командира роти Торнадо Микола Цукур. Крім того, у вагонах зупиненого поїзда торнадівці нібито знайшли 10 тротилових шашок. Проте їх походження не з'ясовано досі. Джерела МІПЛ в Луганському ГУ МВС переконані, що вибухівку у вагони підкинули самі торнадівці. З'ясувати, кому насправді належали шашки на сьогодні навряд чи є можливим.
Політичний мотив?
Версія щодо політичного переслідування бійців роти суперечить хронології
Проте між заявами підсудних і їхніх захисників та інформацією, що є в розпорядженні МІПЛ, існують суттєві розбіжності. Розглянемо їх детальніше в хронологічному порядку.
так Цукур коментував свій виступ виданню "Гордон".
"Мое выступление угрожало прежде всего Науменко, у которого "серый" бизнес с сепаратистами. И я, и мой комбат неоднократно подавали рапорты на имя Науменко о контрабанде в зоне АТО. Ответа не было. Более того, 2 апреля, когда мы собирались заблокировать поезд с контрабандным углем, который ехал из оккупированного Луганска в Счастье, поступил приказ от Науменко немедленно передислоцировать наш батальон на базу, -
Насправді товарообіг з окупованими територіями шляхом залізничного сполучення на той момент регулювався постановами Кабінету міністрів, а контроль за переміщенням товарів через лінію розмежування було покладено на Антитерористичний центр при СБУ.
В різних заявах та ефірах, окрім Анатолія Науменка, в причетності до контрабанди торнадівці звинувачували і голову Луганської обласної ВЦА Геннадія Москаля, і командуючого сектором "А" Володимира Миронюка.
січень 2015 року
Перша інформація про злочини, скоєні окремими торнадівцями, надходить до правоохоронних органів у січні 2015 року, заяви потерпілих та інші документи надсилає до прокуратури Геннадій Москаль, про що він сам неодноразово заявляв у ЗМІ.
кінець січня 2015 року
Як стверджують джерела МІПЛ серед керівництва ГУ УМВС в Луганській області, з кінця січня 2015 року щодо окремих співробітників "Торнадо" велася оперативна розробка силами обласної міліції. Один з бійців роти, з яким спілкувалась МІПЛ, згадує, що перші претензії підрозділу Анатолій Науменко почав висловлювати в березні 2015 року.
середина лютого 2015 року
У середині лютого 2015 року на основі зібраної інформації про злочинну діяльність окремих співробітників роти Торнадо Анатолій Науменко пише рапорт керівництву МВС щодо необхідності відкриття кримінальних проваджень.
кінець березня 2015 року
За інформацією МІПЛ, наприкінці березня 2015 року в кабінеті Анатолія Науменка відбувається розмова з Русланом Оніщенком за участю представників міністра Авакова, під час якої Оніщенку було продемонстровано матеріали, на той момент напрацьовані карним розшуком щодо злочинів окремих торнадівців, та запропоновано "не покривати злочинців, а очистити роту від кримінальних елементів". Руслан Оніщенко обіцяє подумати кілька днів та прийняти рішення. Паралельно командуванням сектору "А" приймається рішення про виведення роти Торнадо зі Станиці Луганської.
початок квітня 2015 року
Уже в перших числах квітня 2015 року з'являються інтерв'ю та заяви Руслана Оніщенка зі звинуваченнями на адресу Науменка та командування сектора "А" у "дахуванні" контрабанди. У своїх заявах Оніщенко пов'язує виведення Торнадо в тил із тим, що рота боролася з мародерством та контрабандними схемами.
14 квітня 2015 року
Відбуваються перші затримання: в Дніпрі заарештовано двох підозрюваних бійців Торнадо.
2 червня 2015 року
В районі залізничної станції Світланово, в близько 10 км від місця дислокації роти, торнадівці зупиняють ешелон із вугіллям. Пізніше оприлюднено супроводжувальні документи на товар.
17 червня 2015 року
В Дніпрі заарештовано командира роти Руслана Оніщенка. Цього дня арешти ще сімох торнадівців відбуваються в різних містах України.
Такий хронологічний порядок суперечить заявам торнадівців про те, що кримінальні справи проти них є помстою за їх принциповість у питаннях торгівлі з окупованими територіями.
Більше того, якщо згадати події в Запоріжжі за участю торнадівців, коли, не отримавши бажаного результату, вони почали кидати звинувачення в бік мера, а також заяви командування Шахтарська про несправедливе розформування батальйону, вимальовується певний стиль поведінки: щойно у групи Оніщенка з'являються проблеми із законом або непорозуміння з оточенням, вони відразу приміряють образ несправедливо ображених патріотів та борців за справедливість, залучаючи на свій захист ЗМІ і громадськість.
МІПЛ не вдалося знайти фактів на підтвердження цих здогадок. Більше того, той факт, що перевезення здійснювалися в рамках договору між двома підприємствами однієї корпорації (ІСД), викликає сумніви у тому, що Кропачов мав мотиви зупиняти ешелон.

Проте паралельно з судовим слідством по справі Торнадо в медіа регулярно з'являлася інформація про те, що Віталій Кропачов "призначений" на роль "наглядача" за вугільною сферою від кіл, близьких до Ігоря Кононенка. Так, "Економічна правда" називала Віталія Кропачова новим вугільним королем. У серпні 2016 року він нібито змінив нардепа Сергія Трегубенка (БПП) у ролі неофіційного куратора вуглепрому в бізнес-групі Ігоря Кононенка, з яким Кропачов познайомився за посередництва радника міністра МВС Антона Геращенка. Натомість, інші медіа, до яких, щоправда, у нас менше довіри, посилаючись на експертів у вугільній галузі, стверджують, що Кропачов пов'язаний не з Кононенко, а з міністром внутрішних справ Арсеном Аваковим.

Ми не ставили перед собою завдання докопатися до справжніх зв'язків та інтересів Віталія Кропачова, але, з огляду на його безпосередній зв'язок із ротою Торнадо не могли обійти увагою його персону.
Спонсор Віталій Кропачов
МІПЛ зв'язалася з Віталієм Кропачовим і запитала про його ставлення до зупиненого потяга та до конфлікту довкола Торнадо.

Кропачов вважає, що його ім'я намагаються очорнити, пов'язуючи з подіями навколо Торнадо. Він заперечив будь-яку свою причетність до зупиненого ешелону з вугіллям, назвавши цю акцію "абсолютною ініціативою командира роти".
прокоментував Віталій.
2 червня 2015 року
Як уже було зазначено вище, одним із засновників Шахтарська, а пізніше покровителем роти Торнадо був торезький бізнесмен, колишній регіонал Віталій Кропачов. Деякі наші співрозмовники саме з інтересами Кропачова у вугільній сфері пов'язували зупинений торнадівцями 2 червня 2015 року ешелон з вугіллям.
Я не имею отношения к оккупированным территориям и не контролирую ни одно свое предприятие там. Все мое имущество было "национализировано" Захарченко, есть соответствующее "постановление" ДНР. Захарченко хотел уничтожить меня и мою семью, -
Він розповідає, що неодноразово зустрічався з Русланом Оніщенко, і той постійно скаржився на керівництво, розповідав про свої конфлікти з Науменком. Проте, за словами Віталія, він у ситуацію не втручався.
Відповідальність за події навколо Торнадо Кропачов, так само, як і обвинувачені торнадівці, покладає на начальника Луганської обласної міліції Анатолія Науменка.
Контрабанда была завязана на генерала Науменко, а когда рота перестала выполнять его команды по сопровождению грузов, у роты начались проблемы, -
стверджує Віталій Кропачов
Одним із ключових питань, яке досліджувалося судом у процесі над 12-ма торнадівцями, було питання, винесене в заголовок цього параграфу.
Чи існувала "група Оніщенка"?
Бійці, наприклад, не заперечували, що чинили протиправні дії у вигляді незаконного затримання окремих осіб, визнаних потерпілими. Натомість, головна лінія захисту торнадівців побудована на твердженнях, що насправді ніякої "5-ї групи комбата" не існувало, що бійці, яким інкримінується належність до цієї групи, насправді належали до різних взводів, кожен із яких мав власного командира, і що докази ГВП, що мають підтверджувати наявність складу злочину за найтяжчою з інкримінованих статей "створення злочинної організації", - не витримують критики.

Давайте подивимося на те, що з цього приводу сказав суд першої інстанції.

Хоча Оболонський райсуд виправдав усіх підсудних за 255 статтею ККУ, утім, як випливає із резолютивної частини вироку, з якою вдалося ознайомитися МІПЛ, суд визнав все ж таки, що низка злочинів була вчинена в організованій групі. У телефонному коментарі МІПЛ прокурор ГВП Руслан Кравченко запевнив, що суд визнав такими, що були доведені, ознаки наявності злочинної організації, утім, вирішив кваліфікувати це як обтяжуючу обставину для низки злочинів (наприклад, у ч. 3 ст. 146 ідеться про незаконне позбавлення волі, вчинене організованою групою, у ч. 2 ст. 127 - катування за попередньою змовою групою осіб, у ч. 2 ст. 153 - насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім шляхом, вчинене групою осіб), а не окрему статтю (255 ККУ). На думку Кравченка, суд керувався формальними ознаками кількості залучених до протиправної діяльності осіб: у випадку ст. 255 ККУ ідеться про залучення 5 і більше осіб (хоча прямої вказівки в цій статті на кількість осіб немає), у той час як в епізодах насильства у справі Торнадо бере участь 3-4 осіб, що передбачає групову кваліфікацію, але не окрему статтю.

Важливо зауважити також, що суд у вироку окремо констатував організаторську функцію Руслана Оніщенка та визнав його винним у ч.2 ст. 353 ККУ (самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, пов'язане з використанням форменого одягу чи службового посвідчення працівника правоохоронного органу) у поєднанні із ч. 3 ст. 27 (організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, а також особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації).
?
Усупереч поширеній думці, в батальйоні Шахтарськ Р.Оніщенко перебував на позиції заступника командира, а не командира. При цьому, ні факт розформування батальйону за мародерство, ні начебто доведена до відома самого Президента Порошенка ситуація в "Форест парку", ні вже згаданий рапорт Чалавана міністру Авакову про недопущення формування з бійців Шахтарська одного підрозділу не завадила керівництву МВС діяти всупереч рекомендаціям та призначити Руслана Оніщенка командиром новоствореної роти.
Загалом, одним із найбільш виразно суперечливих фактів довкола роти Торнадо, на наш погляд, є рішення про призначення Руслана Оніщенка командиром підрозділу.
Варто згадати також про довоєнну біографію Руслана Оніщенка, яка, щоправда, спливла вже після його арешту. Передусім, наявність судимостей (за інформацією ГВП, їх - 5), хоча вони й погашені. Адвокат торнадівців Володимир Якімов у розмові з МІПЛ підтверджував факт наявності в Руслана Оніщенка судимостей, але на запитання, за якими саме статтями був засуджений Оніщенко, стверджує, що не цікавився цим питанням, оскільки судимості погашені і не стосуються провадження, в межах якого він здійснює захист свого клієнта.

Якщо говорити про структуру роти, то, згідно із зібраною МІПЛ інформацією, а також оприлюдненими раніше в медіа даними, в підрозділі було багато неоформлених до штату бійців. Цей факт не заперечують і самі торнадівці, а серед підсудних у їх справі є як атестовані, так і неатестовані.
Водночас, варто звернути увагу на те, який вигляд мав офіційний штатний розпис роти.
Командування
(командир та двоє заступників)
Штаб
Група кадрового забезпечення
Медпункт
Група матеріального забезпечення
взводів
(по 24-25 осіб кожен)
5
Складно сказати напевне, чи збігався цей розподіл на групи із офіційним штатним розписом і зазначеними в ньому взводами. Де-факто підрозділ складався з різних груп, які мали своїх командирів, при чому, що стосується особового складу роти, який перейшов до Торнадо після розформування батальйону Шахтарськ, то там відповідний розподіл існував ще до розформування. Загалом, за інформацією джерела Боєць_4, у Шахтарську було 18 груп, до 30 людей кожна.

Наявність груп у Торнадо можна простежити, зокрема, в місцях дислокації роти. Наприклад, у Станиці Луганській на стінах та дверях до приміщень амбулаторії є відповідні помітки про перебування там, наприклад, групи "Нарнія" (командир – Анатолій Пламадяла "Сем", один із засуджених), 15-ї групи (якою керував боєць із позивним "Колдун"), 7-ї групи (переважно харківські бійці, якими командував Сергій Батяшов "Батя"), група бійця з позивним "Чорномор", з висіченими на стінах або написаними на дверях позивними та ін. Паралельно про перебування там саме цих підрозділів або окремих їх представників, за нашою інформацією, говорять також свідки та потерпілі.